Історія Людини-павука в кіно охоплює різні епохи, студії, акторські склади й підходи до екранізації. Від трилогії Сема Реймі з Тобі Маґвайром до перезапуску Марка Вебба, партнерства Sony та Marvel Studios і анімаційних фільмів про Майлза Моралеса — кожна версія по-своєму змінила образ героя.

Нижче — рейтинг 11 фільмів про Людину-павука, розташованих від найслабшого до найкращого. У ньому враховано цілісність історії, розвиток персонажів, акторські роботи, лиходіїв, візуальне виконання, екшен, емоційний вплив і значення стрічок для франшизи та супергеройського кіно загалом.

Другий фільм Марка Вебба посідає останнє місце через надмірне прагнення розширити франшизу до великого кіновсесвіту. Стрічка намагається одночасно розповісти кілька історій, представити нових персонажів і закласти основу для майбутніх проєктів, через що втрачає чіткий сюжетний центр.

Електро, Ріно та Гаррі Озборн отримали суперечливі образи, а їхні сюжетні лінії не складаються в переконливе ціле. Водночас фільм має сильні сторони: хімію між Ендрю Гарфілдом та Еммою Стоун, переконливі сцени польотів на павутині й масштабну музику Ганса Циммера. Саме стосунки Пітера та Ґвен залишаються найемоційнішою частиною цієї нерівної роботи.

Завершення трилогії Сема Реймі виявилося значно більш розхитаним, ніж попередні фільми. На творчий напрям стрічки впливали розбіжності між Реймі, Sony та продюсером Аві Арадом, зокрема щодо включення Венома. У результаті фільм намагається поєднати надто багато конфліктів і персонажів, а його структура часто здається уривчастою.

Найкраще працює лінія Пісочника у виконанні Томаса Гейдена Черча. Натомість історія Венома, любовний трикутник Пітера, Мері Джейн і Гаррі та вимушені сюжетні повороти послаблюють драматургію. Водночас стрічка зберігає фірмову режисерську майстерність Реймі, а сцени з так званим Bully Maguire і танцем Пітера залишилися частиною її тривалого культурного життя.

Перезапуск представив Ендрю Гарфілда в ролі Пітера Паркера після завершення співпраці Сема Реймі та Sony. Його версія героя була дотепнішою й більш грайливою, а сам Гарфілд особливо переконливо почувався в костюмі Людини-павука.

Найсильнішою сюжетною лінією стали стосунки Пітера та Ґвен. Однак фільму довелося знову переказувати походження героя, хоча глядачі вже добре знали цю історію. Ящірка також виявився менш ефективним головним противником, ніж Зелений Ґоблін у першому фільмі Реймі.

Друга сольна пригода Тома Голланда відходить від звичного Нью-Йорка й відправляє Пітера в подорож Європою. Зміна декорацій додає фільму свіжості, а розвиток стосунків Пітера та Ем-Джей залишається одним із його центральних елементів.

Джейк Джилленгол переконливо зіграв Містеріо, однак після розкриття справжньої ролі персонажа історія з Елементалями втрачає частину привабливості. Не надто вдало працює і лінія Геппі Гоґана та тітки Мей. Крім того, стрічці складно рухати історію Пітера вперед після смерті Залізної людини у «Месниках: Завершення». У підсумку це найменш успішний сольний фільм у версії Людини-павука Голланда, хоча він і посідає середину рейтингу.

Продовження анімаційної історії про Майлза Моралеса розширює майже кожен аспект першого фільму: анімацію, міфологію, масштаб конфлікту, кількість варіантів Людини-павука та музичний супровід. Стрічка зберігає сильні сторони попередниці, але водночас робить світ значно складнішим і насиченішим.

Попри технічну й творчу сміливість, фільм не піднявся вище четвертого місця, оскільки завершується посеред більшої історії Майлза. Кілька сюжетних ліній і арок персонажів залишаються незавершеними, тому «Через всесвіти» сприймається радше як надзвичайно сильна частина цілого, ніж як повністю самодостатній фільм.

Фільм Сема Реймі з Тобі Маґвайром став важливою віхою не лише для Людини-павука, а й для сучасного супергеройського кіно. Маґвайр переконливо показав Пітера Паркера як незграбного юнака, що поступово приймає відповідальність за свої здібності, а Віллем Дефо створив яскравий образ Зеленого Ґобліна.

Стрічка подарувала глядачам сцени, що стали частиною попкультурної пам’яті, зокрема поцілунок догори дриґом. Водночас із часом помітніше старіння ранньої комп’ютерної графіки, неприродно дорослий вигляд школярів і менш виразна комедійна присутність Людини-павука. Її культурне значення величезне, але за сучасними мірками виконання фільму вже не в усьому бездоганне.

«Абсолютно новий день» у рейтингу позначає нову еру для Людини-павука Тома Голланда. Режисер Дестін Деніел Креттон пропонує ширший підхід до оповіді, візуального стилю, екшену та масштабу. У фільмі заявлені взаємодії Пітера з Карателем, Халком і Джин Ґрей, а також поява Скорпіона й Надгробка.

Серед сильних сторін відзначаються роботи Голланда, Сейді Сінк і Зендаї, а також психологічний фокус на Пітері та його житті як Людини-павука. Водночас значна увага до розкриття, пов’язаного з Джин Ґрей, послаблює загальну рівновагу історії. Окремі рішення щодо того, як Мей повідомляє Пітеру, що більше його не кохає, також викликають запитання. Крім того, Халк, Скорпіон і Надгробок мають надто обмежені ролі, щоб повністю виправдати їхню присутність.

Том Голланд уперше з’явився у Кіновсесвіті Марвел у «Першому меснику: Протистояння», а згодом отримав власний фільм. «Повернення додому» вдало використовує шкільне середовище та молодий акторський склад, створюючи переконливішу атмосферу юного Пітера Паркера.

Важливо, що стрічка не повторює вже знайому історію походження Людини-павука. Замість цього вона показує, як Пітер вчиться бути місцевим героєм і розуміти межі власних можливостей. Майкл Кітон додає фільму ваги в ролі Стерв’ятника, тоді як присутність Залізної людини іноді може дратувати. Проте вона не затьмарює головну історію та не забирає в Пітера статус центрального персонажа.

Головною подією фільму стала зустріч трьох Людей-павуків — у виконанні Тобі Маґвайра, Ендрю Гарфілда та Тома Голланда. Втім, їхнє повернення не обмежується ностальгією: персонажі допомагають розвинути історію Пітера й поглибити його розуміння відповідальності.

Фільм працює з почуттям провини Пітера, його стосунками з Ем-Джей і смертю тітки Мей. Через мультивсесвіт повертаються й попередні лиходії, що дає змогу переосмислити наслідки рішень героя. Водночас у стрічці є зайві матеріали, недостатньо розвинені ідеї та візуально слабші елементи. На результат також вплинули особливості виробництва в період пандемії.

У категорії ігрових фільмів найкращим у цьому рейтингу є «Людина-павук 2». Сем Реймі поєднав масштаб супергеройського кіно з особистою драмою Пітера, а Тобі Маґвайр показав героя, який бореться не лише із зовнішнім ворогом, а й із власними сумнівами.

Альфред Моліна створив один із найпереконливіших образів Доктора Восьминога. Серед найсильніших епізодів — сцена в лікарні, бійка в потязі та емоційний фінал. Фільм вважають шедевром і надзвичайно впливовою супергеройською роботою, а для багатьох глядачів він досі залишається найкращою ігровою екранізацією Людини-павука.

Перше місце посідає «Людина-павук: Навколо всесвіту» — найкращий фільм про героя загалом, якщо оцінювати разом ігрові та анімаційні роботи. Його візуальний стиль поєднує 2D- і 3D-анімацію, коміксову виразність і сміливу роботу з кольором та рухом. Стрічка отримала «Оскар» за найкращий анімаційний фільм, але її переваги не обмежуються технічною новизною.

У центрі історії опиняється Майлз Моралес, чий шлях доповнюють Павучиха Ґвен, Пітер Б. Паркер, Павук-Хом’як і Павук-Нуар. Кінґпін та докторка Олівія Октавіус виконують роль виразних противників, а гумор, саундтрек і динамічний екшен підтримують темп оповіді.

Фільм також використовує багату історію Людини-павука, але не перетворює її на набір відсилань. Теми самоідентичності, відповідальності та прийняття власного шляху отримують емоційне розкриття через історію Майлза. Саме поєднання новаторської анімації, сильної драматургії, яскравих персонажів, гумору, музики й поваги до спадщини героя робить «Навколо всесвіту» найкращою стрічкою рейтингу.